Блог

Як і кожен письменник, я багато читаю. Тож вирішила розпочати такий собі приватний читацький блог, де з радістю ділитимусь з усіма охочими своїми враженнями про книги інших авторів. Тут немає солодких «дружніх» рецензій чи відверто розгромної критики, позаяк маю на меті писати максимально об’єктивні книжкові огляди, котрі спонукатимуть інших читачів узяти до рук рецензовану книжку, аби скласти про неї власну думку. Тож ласкаво прошу до читання й коментування у моєму блозі!

Прості історії про найважливіше

За останні кілька років дедалі частіше почали виходити друком збірки оповідань – і це не може не тішити, адже іноді так хочеться коротких завершених історій на противагу об'ємним романам. Особливо інтригує, коли маєш справу з дебютом молодого автора, про якого нічогісінько не знаєш, – відтак дозволяєш книжці вільно вести тебе за собою, без очікувань та будь-яких упереджень – поза особистим знайомством за автора говорять тексти. Отже, знайомтеся – перша збірка оповідань Оксани Щирби «Стежка в долонях».

Елітарна українська фантастика: Тарас Антипович, Олексій Жупанський, Олександр Михед

В очікуванні Форуму видавців-2017 і, зокрема, тематичного заходу «Презентація новинок української фантастики», що його організовує «Зоряна фортеця» в рамках цьогорічного Форуму, вирішила зробити огляд нещодавно прочитаних фантастичних книг українських авторів. Звісно, жодну з них не можна назвати «чистокровною» фантастикою – це радше «суміш» моїх улюблених горору, антиутопії, соціальної сатири та альтернативної історії, – проте в кожній присутній певний фантастичний елемент і, поза сумнівом, усі три книги є якісними й потужними зразками сучасної української прози. Це твори, які не відпускають, хоч би скільки часу минуло після їхнього прочитання.

Нижче нуля

Останні три роки кардинально змінили Україну. Змінили вони й нас. Ми, українці, зіткнулися з війною – гола, боса, деморалізована пострадянська армія проти величезної нищівної загарбницької машини «братньої» країни. Світовим феноменом є те, що ми зуміли встояти. Добровольці та волонтери зупинили ворога, вгризлися в рідну землю – і цим виграли час для напівмертвих неповоротких Збройних Сил України. Хвилі мобілізації, бої, перемоги, визволення, котли, провали… Натомість у нашій літературі з війною не дуже склалося.

Аmore vs Morte

Про цю книгу вже багато сказано і написано, — утім, вона належить до тих направду рідкісно вартісних речей, про котрі однаково хочеться говорити і котрими хочеться ділитися, бо вони здатні змінювати на краще світ довкола. І даремно, як виявилось, я чекала кілька місяців після першого прочитання, аби трохи вляглися емоції. Книга не відпускає і не забувається, вона не піддається холодному аналізу, а варто ж розгорнути її знову — і незчуєшся, як перечитаєш удруге. Хоча ні, не перечитаєш — проживеш.

Коли прокидається темрява

Передмова до книги

Кажуть, не завжди так буває, аби письменник спромігся перевершити чи бодай утриматися на рівні власного дебюту. Утім, якщо мова про Поліну Кулакову — молоду, але вельми перспективну авторку в жанрі «детективний трилер», то український читач має нагоду переконатися у протилежному. Її перший роман «Я пам’ятатиму твоє обличчя» приємно потішив шанувальників горору й містичного детективу цікавим задумом та динамічним сюжетом і став упізнаваним книжковим «обличчям» у такій, здавалося б, зовсім «нежіночій» літературній ніші.

Давня казка на сучасний лад

Передмова до книги

Усі ми з дитинства полюбляємо казки. Ба навіть і в дорослому віці часом зачитуємося дитячими книжками, правда ж? Та чи знаємо ми, якими насправді були наші улюблені казкові персонажі? Звідкіля вони родом? І що, як забута казка одного дня вирішить навідатись у реальне життя?

Остр(і)в: інтелектуальна жіноча проза Галини Горицької

Ця книга незвична вже хоча б тому, що під однією обкладинкою зібрано одразу чотири невеликі за обсягом романи. Такий формат дозволяє ґрунтовно ознайомитися з творчістю нового для себе автора, – особливо ж, якщо цей автор настільки несхожий на інших українських письменників, і теми та локації для своїх романів обирає напрочуд оригінальні й екзотичні, як на сучасну нашу літературу. Тож і книга вийшла у харківському «Фоліо», що відоме виданням цікавих та нестандартних проектів. Це вже друга книжкова публікація Галини Горицької (перший, а насправді другий за часом написання роман «Ленд Крузер Двохсотка» побачив світ 2014 року у видавництві «Український пріоритет»).

Ігри янголів

Серед янголів-охоронців переполох — небесна канцелярія вирішила модернізувати процес нагляду за підопічними людьми, тож тепер янголи мусять комп'ютеризуватися і керувати своїми проектами (себто людськими життями) на відстані, за допомогою компактних девайсів. Звісно, янголів навчають користуватися ґаджетами на спеціальних тренінгах. Звісно, не всі янголи піддаються навчанню однаково добре — трапляється, що янгол не встиг вивчити урок чи забув виконати домашнє завдання й випадково натиснув не на ту кнопку, запустивши новий сценарій… Що в такому разі станеться з його підопічним? А ось тут і починається найцікавіше!

Невимушеність буття

Український літпроцес невимушений і незбагненний. Якщо донедавна сакральним чи не для всіх письменників та видавців було слово «роман», то останнім часом дедалі більшої популярності у нас набувають збірки оповідань, читацька спільнота поволі відволікається від звичного романного формату до тематичних антологій, укладених з коротких текстів різних авторів (а ще ці книги добрі тим, що після читання збірки – хочеш не хочеш – а знайдеш і прочитаєш інші твори автора найбільш «уподобаного» оповідання). Антологія «#Невимушених», як на мене, є наразі одним з найпомітніших таких проектів.

Макс Кідрук: техніка повного занурення

Чи знаєте ви, як це — коли за черговою книгою перехоплює подих від жаху? Не від картонного, до смішного надуманого, а від цілком реального, як у житті. Реалістичність описів у технотрилерах Макса Кідрука змушує не просто вірити подіям, які описує автор, а уявляти їх настільки детально, що виникає відчуття причетності. Ефект присутності, наче це й не книга зовсім, а жива історія, що розгортається просто на очах, ніби якісно відзнятий блокбастер у форматі 3D. Майстерно змішуючи довколишню дійсність із власними ідеями, Кідрук настільки заглиблюється в деталі, що читач навіть не помічає, коли саме зникає та межа, яка розділяє правду та вигадку.